Тридцятисемирічний Юрій Чепіков із селища Близнюки добре знає, що таке робота руками. До війни він працював на СТО, ремонтував автомобілі та будував плани на майбутнє. Через повномасштабне вторгнення його життя, як і життя мільйонів українців, змінилося назавжди – Юрій став на захист України. Служба обірвала мирний ритм життя.
У 2024 році чоловіка демобілізували за станом здоров’я – внаслідок поранення він втратив ногу. Попереду були місяці лікування, складної реабілітації та внутрішньої боротьби. Та Юрій не здався, крок за кроком він повертався до життя, шукаючи нові сенси й можливості.
І знайшов їх у роботі – у серпні 2025 року Юрій працевлаштувався слюсарем-інструментальником до Близнюківського КП «Комунальник». Для нього не просто створили робоче місце – його адаптували, зробили зручним, доступним, безбар’єрним. Таким, де можна працювати впевнено і без зайвих обмежень.
Роботодавець придбав усе необхідне: від меблів до професійного обладнання – верстати, інструменти, компресори, шліфувальну техніку. Кожна деталь – це про комфорт, безпеку і повагу до людини.
Сьогодні Юрій знову робить те, що вміє найкраще – виготовляє дублікати ключів, ремонтує бензоінструмент, велосипеди, моторолери і навіть інвалідні візки. Допомагає місцевим мешканцям і своїм побратимам.
Ця історія – не лише про силу людини. Вона і про відповідальність роботодавців. Адже роботодавець отримав компенсацію від держави за облаштування робочого місця для людини з інвалідністю ІІ групи – понад 68 тисяч гривень. Це реальний інструмент, який допомагає створювати безбар’єрне середовище та відкривати нові можливості для ветеранів.
У Близнюківській громаді розуміють: безбар’єрність – це не абстрактне поняття. Це про конкретні рішення, які змінюють життя людей.
«Ми інформуємо про можливості служби зайнятості – працевлаштування, ветеранські гранти. Працюємо, щоб кожен захисник і захисниця відчули підтримку і змогли реалізувати себе», – говорить начальниця Близнюківського відділу Лозівської філії Харківського обласного центру зайнятості Олена Жерноклєєва.
Сам Юрій дивиться вперед із вірою. Він працює, допомагає іншим і знає: попри всі випробування, життя триває. Поруч із ним – дружина, яка підтримує у всьому.
Разом ми віримо у головне – у Перемогу і повернення всіх наших захисників і захисниць додому.